Підтримка Вашингтоном в СОТ російської позиції щодо українського транзиту заснована виключно на небажанні знімати власні тарифні обмеження на сталь і алюміній
Кілька поразок України у Світовій організації торгівлі поспіль - і в справі про невидачу Росією сертифікатів відповідності на наші залізничні вагони, і в суперечці щодо антидемпінгових мит на аміачну селітру - були не дуже принциповими, але досить чутливими неприємностями. І якщо в перспективах справи по селітрі були причини сумніватися з самого початку, то історія з вагонами, на які Росія без пояснення причин відмовилася видавати сертифікати, виглядала для України виграшною. Втім, не склалося. Вся надія на апеляцію.
І ось на такому тлі трапилася нова "зрада". Інформація про те, що США стали на бік Росії в знаковому справі щодо українського транзиту через територію Росії, яке також розглядається у Світовій організації торгівлі і результати якого очікуються до кінця поточного року, викликала помітно більше емоцій.
Що, загалом, і логічно. Оскільки ситуація явно стосується не чиїхось вузькокорпоративних інтересів, а всього українського експорту в Центральній Азії і Кавказького регіону. Росія зупинила транзит українських вантажів туди, посилаючись на статтю 21 Загальної угоди про тарифи й торгівлю. Ця стаття дозволяє членам СОТ порушувати свої зобов'язання в організації, керуючись "міркуваннями національної безпеки". Не вдаючись при тому в зайві подробиці щодо того, як українські товари, оглянуті і перевірені на кордоні, несучись транзитом в запломбованих вагонах через Росію, як-то загрожують чиєїсь безпеки.
І в цій ситуації рішучість Трампа солідаризуватися з Путіним якраз цілком очікувана. Оскільки США - як і Росія - використовують статтю 21 як спосіб обійти правила і регуляції СОТ. Зокрема, в березні, коли Дональд Трамп з помпою готував введення тарифних обмежень на ввезення сталі та алюмінію в США, він користувався все тієї ж статтею 21. Гордо ігноруючи вимоги, наприклад, Канади пояснити, як саме канадська сталь заважає нацбезпеки США. Тоді популярною була думка, що США почнуть використовувати цю лазівку регулярно, ніж викличуть кризу в СОТ і навіть будуть саботувати роботу організації або вийдуть з неї.
При таких умовах протестувати проти використання Росією їх же власного фокуса представникам Вашингтона було б якось нелогічно.
А в загальному, і США, і Росія страждають певним "комплексом сверхдержавності". У першому випадку це до певної міри виправдано, у другому - не дуже, але результати цієї хвороби - однакові. І там, і там вірять, що загальносвітові правила прозорою і чесною торгівлі можна в разі необхідності "підправити" в свою користь.
А щодо нашої ситуації, то зараз в СОТ розглядають дві торгові суперечки між Україною і Росією.
Один з них стосується російської блокади нашого транзиту на схід. А інший - це комплексний позов Москви проти українських обмежувальних заходів, накладених на російські товари і послуги після початку російської агресії. Обидва ці справи мають принципове значення. І виграти їх обидва, швидше за все, не зможе жодна зі сторін.
Тому що якщо експерти дійдуть висновку, що українські товари в вагонах становлять загрозу для російської нацбезпеки, то російські товари на українському ринку є тим більш небезпечними, і Україна мала повне право заборонити їх ввезення відповідно до тієї ж статті 21. І навпаки - якщо свобода торгівлі ставиться вище гіпотетичних ризиків для нацбезпеки, то обидві сторони повинні пом'якшити позиції.
А якщо ж станеться погане диво, і раптом виникне ситуація, коли одним можна користуватися статтею 21 для захисту своїх інтересів, а іншим - ні, то виникне інше питання. Суть якого полягатиме вже в тому, навіщо Україні або світу в цілому така міжнародна організація, як СОТ.
Більше новин про події в світі читайте на Depo.Весь світ