» Строительство »

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ





Лікарські рослини, рослини, що використовуються для отримання лікарської сировини. Рослинна сировина застосовується в хіміко-фармацевтичної пром-сти, в галенових виробництві і використовується в аптеках для безпосереднього приготування лікарських форм.

Лікувальні властивості Л. р. обумовлені що містяться в них речовинами, що виявляють на організм людини і будинок. ж-них ту чи іншу фізіологічну дію. До діючих речовин відносяться алкалоїди, глюкозиди, дубильні речовини, жирні та ефірні олії, вітаміни, сапоніни, слизу, смоли, камеді та ін. Багато р-ня синтезують і накопичують речовини, які вбивають хвороботворні мікроорганізми або пригнічують їх. Речовини останньої групи отримали назву фітонцидів (див.). Вони знайдені більш ніж в 3000 видах рослин. Основне значення зберігається за Л. р. першої групи, т. е. містять речовини, фізіологічно активні стосовно організму людини. Сучасний асортимент Л. р. безперервно поповнюється новими р-нями, лікувальні властивості К-яких встановлюються в результаті н.-и. роботи, яка прийняла у нас досить широкий розмах.

Тільки за останні роки відкрито ряд важливих в медичному відношенні Л. р., Таких, напр., Як солянка Ріхтера, жовтушник, синюха, крестовнік широколистий, сухоцвіт болотна, нирковий чай і багато інших.

У радянській медицині (не рахуючи гомеопатії) використовується приблизно ок. 180 видів Л. р., Що ростуть в дикому вигляді або введених в культуру. В Держ. фармакопеї (VIII вид.) включено ок. 140 видів.

Поряд з діючими речовинами, що виявляють на організм позитивний фізіологічна дія, в Л. р. містяться речовини, що впливають на організм в небажаному напрямку. Препарати, звільнені від таких баластних речовин і містять діючі речовини в чистому вигляді, називаються неогаленовий (екстракти та концентрати стандартного дії).

Велика частина застосовуваних в медицині Л. р. відноситься до дикоростучих. У широкій культурі освоєно порівняно обмежене число видів (бл. 30). Однак організація збору та заготовок дикорослих р-ний наштовхується на великі труднощі, пов'язані або з відсутністю досить потужних заростей певних видів Л. р., Або з малою доступністю р-нів їх поширення, або великий неуважністю Л. р. в рослинних співтовариствах. Продуктивність природних заростей часто буває невизначеною і нестійкою. Природні запаси деяких Л. р. поступово виснажуються внаслідок госп. діяльності людини, напр. в результаті оранки цілинних земель, випасання худоби, а також при безперервному зборі р-ний з однієї і тієї ж площі протягом декількох років.

У багатьох випадках заготовляють з природних площ сировину буває неоднорідним і містить небажані домішки, що залежить від наявності в заростях р-ний, родинних даного лікарського виду або схожих з ним, але відрізняються за хімічним. складом. Все це викликає великі витрати коштів і праці на збирання і заготівлю дикорослих лікарських рослин.

Введенню в культуру дикорослих Л. р. зазвичай передує глибоке їх вивчення в природній обстановці з відбором вихідних форм і заготівлею посадкового матеріалу і насіння. Потім вивчається поведінка даного р-ня в умовах культури (напр., В ботанічному розпліднику) і розробляються первинні прийоми обробітку. Подальша розробка агротехніки для кожного освоюється р-ня проводиться на зональних дослідних станціях стосовно районам, де намічено впровадження в культуру даної рослини. Для багаторічних р-ний розробляється агротехніка на весь період вирощування. Особлива увага приділяється питанням зимівлі багаторічних р-ний. Розробка прийомів агротехніки супроводжується встановленням коеф-та розмноження, врожайності і вмісту в урожаї діючих речовин в залежності від застосовуваної агротехніки. Одночасно з введенням в культуру Л. р. організовується селекційно-насінницька робота, вивчення стадійності їх розвитку з метою переробки природи і створення нових форм, які забезпечують отримання високих і стійких врожаїв належної якості.

Доцільність запровадження в культуру того чи іншого р-ня визначається перш за все виробничими показниками, з яких брало найбільш важливі слід .: потреба пром-сті в сировині, що отримується від розчину, що вводиться ня, і значення препаратів з нього в охороні здоров'я; обсяг заготовок і собівартість продукції; можливість отримання відповідної сировини з більш рентабельного джерела; наявність природних запасів даного р-ня, їх виробнича потужність і доступність; можливість збереження і підвищення продуктивності природних заростей Л. н. на основі правильної їх експлуатації.

В СРСР лікарські рослини вирощуються в спеціалізованих радгоспах Міністерства охорони здоров'я, а в деяких р-нах і в колгоспах в порядку контрактації (беладона, наперстянка, ревінь, шавлія аптечний, валеріана, ромашки інсектісідние, опійний мак).

Більша частина Л. р. введена в культуру порівняно недавно, причому різноманітні форми кожного виду, що склалися в природній обстановці, ще недостатньо диференційованої і вивчені досить мало. Необхідне детальне агробіологічне вивчення Л. р. з тим, щоб шляхом спрямованого виховання створити нові форми, більш врожайні і з підвищеним вмістом діючих речовин.

У агробіологічної щодо більшість Л. р. характеризується мелкосемянностью, розтягнутістю періоду проростання і тривалістю перших фаз росту. Тому при розведенні Л. р. (Як взагалі всіх малоокультуренних р-ний) їх необхідно ставити в найбільш сприятливі умови початкового розвитку, відводячи під них ділянки високої родючості, з міцною структурою грунту, забезпечені вологою і захищені від вітрів. Л. н. легко заглушаються бур'янами і сильно страждають від шкідників і хвороб, особливо в перший період росту.

Наукою і практикою встановлено, що Л. р. бувають найбільш продуктивними, коли вони вирощуються за типом просапних. Тому і в більш пізні фази зростання і розвитку Л. р. за ними необхідний ретельний і систематичний догляд, що полягає в багаторазових міжрядних розпушування (культивація) на змінну глибину і прополка в рядах.

Л. р. позитивно реагують на внесення мінеральних і органічних добрив, які значно підвищують їх врожайність і вміст в них діючих речовин. Позитивна дія добрив буває особливо помітно, якщо вони вносяться дрібно, з урахуванням зростання і розвитку рослини (у вигляді основного добрива і підгодівлі).

У травопільних сівозміні Л. н. розміщуються по різним попередникам, але всі вони дають високі врожаї після чорного пара, а також після просапних культур і удобреному озимини. Одні Л. р. позитивно ставляться до розміщення їх по пласту або по обороту пласта (напр., мак, беладона, м'ята), інші - негативно (аніс, валеріана), і їх необхідно відокремлювати від трав'яного поля двома-трьома культурами. Л. р. є хорошими попередниками для ін. культур.

Значення оброблюваних Л. р. в сировинному балансі зростає з кожним роком. Поряд з цим збір дикорослих Л. р. дає значні товарні маси сировини в досить широкому асортименті. Число використовуваних дикорослих видів в дек. разів перевищує число оброблюваних.

Заготівля лікарських рослин в СРСР проводиться майже повсюдно і здійснюється в системі Міністерства охорони здоров'я СРСР, а також споживчою кооперацією. До збору Л. р. залучена широка громадськість, комсомольські організації, піонери і юні натуралісти.

Збір Л. р., За недо-римі винятками (цитварна полин, анабазис), здійснюється зазвичай вручну. Час збору залежить від використовуваної частини кожного р-ня: плоди і насіння збирають під час їх технічної зрілості, зазвичай в початковий період біологічного дозрівання; листя - в кінці цвітіння; квітки - у розпал цвітіння; коріння і кореневища - після дозрівання насіння, перед настанням зимового спокою р-ня, або навесні, до початку сокоруху; кору і нирок - навесні, на початку сокоруху; все р-ня цілком, але без коренів (траву) - перед цвітінням; смоли і камедь - під час сокоруху. На всі види заготовляється лікарської сировини встановлені державні загальносоюзні стандарти.

На місцях культури Л. р. (В радгоспах і деяких колгоспах, напр., В Полтавській обл.) І на деяких заготівельних пунктах є сушарки для Л. р. У ряді пунктів організовані бази для доведення лікарської сировини до вимог держ. стандарту (ГОСТ); створені підприємства з переробки лікарської сировини в напівфабрикат (для різання і Порошкування лікарських рослин).

Основні Л. р., Що застосовуються в СРСР, перераховані в таблиці. Крім того, в якості лікарських використовуються слід. деревні породи: береза ​​(нирки), бузина (квітки), бук (дьоготь), волоський горіх (шкірка незрілих плодів), вільха (шишки), горобина (ягоди), сосна (нирки), цитрусові (мандарин, багарадія, або помаранча) , черемха (плоди), яблуня (плоди) і деякі ін .. З основних с.-г. р-ний в якості лікарських застосовуються: конопля і льон (насіння і масло), кукурудза (стовпчики квіток), овес (крупа лікувального значення), рис (крохмаль), соняшник (квітки з травою, листя), гарбуз (насіння), бавовник (кора коренів), хміль (жіночі суцвіття), цикорій (корінь). У таблицю не ввійшли також р-ня, майже втратили значення, але відносяться до лікарських і іноді заготовлювані по спец. замовленнями (материнка, глуха кропива, дягель, зубрівка, мати-й-мачуха, лопушник, кульбаба і деякі ін.). З ефіроолійних в таблицю не включені герань, меліса, троянда Казанликська, кмин, шавлія мускатний і ін., Фактично не мають лікарського значення. Умовні позначення, прийняті в таблиці: Основні Л - однорічна рослина; - дворічна рослина; - багаторічна рослина; - дерево або чагарник.

В СРСР ведеться серйозна н.-и. робота по Л. р., що об'єднується Всесоюзним н.-и. ін-том лікарських і ароматичних р-ний (ВІЛАР), що знаходяться в системі Міністерства охорони здоров'я СРСР. ВИЛАР веде свою роботу, спираючись на мережу зональних дослідних станцій і опорних пунктів. ВІЛАР і його зональні станції, а також нек-риє інші н.-и. установи вивчають агротехніку Л. р., агрохімію, селекцію, хімію, фармакологію, технологію переробки, боротьбу з хворобами і шкідниками; досліджують природні запаси Л. р., організують пошуки нових видів Л. р. як з метою розширення асортименту лікарських засобів взагалі, так і для заміни іноземного (імпортувати і імпортованого) лікарської сировини тропічного походження; ведуть інтродукційний роботу з дикорослими р-нями і розробляють основні прийоми обробітку нововведених в культуру лікарських рослин.

Потреба СРСР в лікарській рослинній сировині в основному покривається за рахунок внутрішніх ресурсів. Площі під оброблюваних Л. р. з кожним роком зростають, вводяться в культуру нові р-ня, розширюється збирання та заготівля дикоростучих р-ний. Позитивно вирішено питання про введення в культуру ряду субтропічних і деяких тропічних Л. р. Для багатьох тропічних р-ний, що не піддаються освоєнню в СРСР, знайдені повноцінні замінники. СРСР у своєму розпорядженні потужну сировинну базу лікарської сировини і високорозвиненою хіміко-фармацевтичною промисловістю.

Г. Оголевец

Література: Агротехнічні вказівки по вирощуванню лікарських рослин (Всесоюзний інститут лікарських і ароматичних рослин), М., 1950; Бекетовского Д., Вступ до вивчення лікарських і ароматичних рослин, М., 1937; Варлей У., Російські лікарські рослини, 3 вид., СПБ, 1912; Ворошилов У., Пошуки нового лікарської рослинної сировини, М., 1941; Ворошилов Н., Агроправіла по культурі найважливіших лікарських рослин, М. - Л., 1932; Гаммерман А., Курс фармакогнозії. 4 видавництва., [Л.], 1948; Державна фармакопея Союзу Радянських Соціалістичних Республік. 8 видавництво., М., 1946; Гроссгейм А., Рослинні багатства Кавказу, Z ПОСМ., Изд., М., 1952; Землинський З., Лікарські рослини СРСР, 2 видавництва., М .. 1951; Крейер Г. та Пашкевич В., Культура лікарських рослин, Л.-М., 1934; Львів М. і Яковлєва С., Дослідження насіння лікарських і запашних рослин, "Праці з прикладної ботаніки, генетики та селекції", т. XXIII, вип. 1, Л., 1930; Культура лікарських рослин. За заг. ред. П. І. Сараєва (Всес. Н.-и. ін-т лікарських і ароматичних рослин), М., Медгиз, 1952; Обухів А., Товарознавство лікарсько-технічної та ароматичного сировини, т. I - II, М.-Л., 1934 - 35; Оголевец Г., Обробіток лікарських рослин. М., 1948; Російський Д., Вітчизняні лікарські рослини та їх лікарське застосування, М., 1944; Праці Всесоюзного науково-дослідного інституту лікарських і ароматичних рослин (ВІЛАР), т. I - III, Саратов-Сімферополь-Москва, 1932 - 35, вип. V - X, М .. 1936-50; Шасс Е., Фітотерапія, М., 1952; Шасс Е., Сациперов Ф., Лікарські та лікарсько-технічні рослини СРСР. Збір, культура, переробка та експорт. М .. 1927; Енциклопедичний словник лікарських, ефіроолійних і отруйних рослин. М., 1951.


джерела:

  1. Сільськогосподарська енциклопедія. Т. 3 (Л - П) / Ред. колегія: П. П. Лобанов (глав ред) [та ін.]. Видання третє, перероблене - М., Державне видавництво сільськогосподарської літератури, 1953, с. 613





Посетители рекомендуют:
Полезно знать:
Современные строительные технологии Геология, города и строительство © Все права сохранены.