1. При утворенні кожного конкретного звуку рух органів мови строго індивідуально.
Наприклад, при утворенні звуків [д], [т] кінчик і передня частина мови змикається з верхніми зубами; при утворенні звуків [з], [з] кінчик і передня частина мови наближається до верхніх зубів, але не змикається з ними; при утворенні звуку [у] мову відсувається назад і задня його частина піднімається високо до неба, а губи при цьому випинаються вперед і округлюються.
2. Характер звуку залежить ще й від того, чи беруть участь в його утворенні голосові зв'язки і створюються чи шуми при проходженні повітря через мовний апарат.
Наприклад, в утворенні звуків [а], [о], [у] голосові зв'язки беруть участь: їх коливання створює голос, а шуми майже відсутні, так як повітряний струмінь, проходячи через порожнину рота, що не зустрічає досить серйозних перешкод.
При утворенні звуків [д], [з] голосові зв'язки також коливаються (значить, є голос), але при цьому є ще й шуми, які виникають в результаті тертя повітря об перешкоду (перепоною в цьому випадку є зімкнуті (звук [д]) або зближені (звук [з]) кінчик язика з верхніми зубами).
При утворенні звуків [т], [з] мовний апарат працює так само, як при утворенні звуків [д], [з], але голосові зв'язки не вагаються. Отже, шуми є (за рахунок утворення перешкод), а голос не утворюється.
Таким чином, одні звуки складаються з голосу, а інші - з голосу і шуму або тільки з шуму. Це і є критерієм розмежування голосних і приголосних звуків.
3. Голосні звуки складаються з голосу; шумів при їх утворенні майже не виникає. Ударні голосні звуки російської мови - [а], [о], [у], [е], [і], [и].
4. Згодні звуки складаються з голосу і шуму або тільки з шуму.
Наприклад: [б], [п], [м], [в], [ф], [н], [к], [г], [д], [з], [т], [з] і ін.
Дзвінкі приголосні (наприклад, [д], [з], [м], [в]) складаються з голосу і шуму.
Глухі приголосні (наприклад, [т], [з], [ф], [п]) складаються тільки з шуму.
► Читайте також інші теми розділу 1 «Фонетика. Графіка. Орфографія »
